Малосольник з Горбокоником
ГЛАВА 2, в якій Росомаха з повзучої обертається на прямоходячу
Перше, що спадає на думку, коли озираюся навколо – а тут доволі просторо!
На маршрутах, які ми пройшли (пролізли!) з хлопцями, доводилося повзти на череві, стукаючись каскою об склепіння печери. Були такі вузькі проходи, де треба протискатися боком, звиватися гадюкою, складатися навпіл.
Тепер я маю в своєму розпорядженні довгенький коридор, де можна не згинатися, а побігати, зробити якісь фізичні вправи…
Зал, фактично, складається з трьох приміщень. Я назвала їх «вітальня», «спальня» і «вбиральня».
У спальні мощу собі гніздо. Хлопці принесли мені три карімати – килимки, які підстеляють у намет. Намету не принесли, бо тут його й не треба — немає дощу й вітру, нема від чого ховатися. А каріматів — три, бо спати на камені холодно, хоч маю й теплий спальник.
У спальні, авжеж, ходять не в спецодязі, а по-домашньому. Отже знімаю своє спелеологічне вбрання..
(зверніть увагу на напис!) Отже я знімаю своє ВИШУКАНЕ спелеологічне вбрання…
…переодягаюся у «цивільне».
На цьому місці мав би бути знімок мого (як Шева його назвав) «гламурненького комбезика» яскраво рожевого кольору, але хто б мене в сольнику сфотографував?
(див. знімок 6, 7 з першої глави).
Зі мною кілька джерел світла (техніка безпеки на вищому рівні!). Ліхтарик, який дали мені спелеологи – яскравий. Мій власний, який, зазвичай, беру з собою в гірські походи. Ще в разі потреби може дещо освітити мобільний телефон, він же – підстраховочний годинник на випадок, якщо зупиниться мій ручний (інше застосування телефону в печері неможливе). Ще хлопці вклали мені в рюкзак свічку і 2 коробки сірників.
Але я не збираюся світити повсякчас. Печерна цілковита темрява в цілковитій тиші, кажуть, виносить з підсвідомості почуття й думки, які не приходять на поверхні. Це особливі відчуття.
Перевіримо.
Тепер про обстановку спальні. Окрім трикаріматового ліжка, тут є ще тумбочка.
Для тих, хто здивований, – тумбочка, це те, куди складають речі, які повсякчас мають бути напохваті. Якщо тумбочка біля ліжка, то, прокинувшись посеред ночі, тобі не треба вставати й вмикати світло, а лише простягти руку й намацати.
Так ось тумбочка.
Про ліки. Валідол і андіпал – від серця й голови. По-щирості, я їх взяла лише для того, аби заспокоїти своїх близьких, мовляв, убезпечилася. Переконана, що нічого «такого» зі мною тут не станеться, печерою навіть лікують. Щоправда, не такою, — соляною. Соляна від астми, а ця, гіпсова, від усього іншого, що заважає нам жити. Я й у гірські сольники беру з собою аптечку (завжди) з таким формулюванням «а може хтось потребуватиме, і я йому допоможу». Мені самій за всі роки лише раз довелося туди зазирнути і то більше з профілактичною метою…
Тепер про декор спальні. О! Це просто дивовижно… Напливи, карнизи, чудернацькі фігури, вирізьблені водою, яка тисячоліттями вимивала гіпс…
Хто, який оздоблювач – маляр, плиточник, гіпсо-картонщик — працює над стелею й стінами так довго, наполегливо, безупинно?
У тьмяному світлі ліхтарика поблискують кристали. При яскравому спалаху мого фотоапарату їх не побачиш, вони мерехтять-світяться лише в напівтемряві…
Хочеться якихось тактильних відчуттів. Для цього треба погасити світло й «роздивлятися» руками, так, як мене навчили незрячі люди, з якими побувала в Млинках рік тому.
Якщо проводити паралель з тим, що на землі, то будівельники називають це шубою – так стіни будинку тинькують. Тільки тут, замість штукатурки – гіпс.
А ось тріщина. Вона схожа на розкриту рану, що вже починає рубцюватися. Намацую шов… Печера сама себе лікує…
Від спальні – перехід до вітальні, де в своєму стійлі стоїть друзяка Горбоконик. Сюди можна пробігтися — коридор прямий і довгий, у відгалуження намагаюся не зазирати.
І третє приміщення… Можна про нього й не згадувати, але знаю, що геть усі, кому розказуватиму про свій печерний малосольник, про це запитуватимуть. Тож, не хвилюйтеся, мені не треба терпіти дві доби. Про мене подбали.
І не в самій спальні, а саме в ОКРЕМОМУ ПРИМІЩЕННІ, от за цим ось каменем
Екологічно й гігієнічно
Ось така оглядова екскурсія, яку протягом двох діб буду розширювати й збагачувати власними думками й спостереженнями. Власними відчуттями, які мене…спантеличили.
(далі буде)